Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

181 Для подолання цих втрат необхідні комплексні заходи на рівні держави, громад, та самих закладів, що включають підтримку ментального здоров'я, адаптацію програм навчання до умов війни та забезпечення безпечного освітнього простору Мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку — це сфера, яка чи не найбільше постраждала через війну, оскільки мова є «дзеркалом» психологічного стану. У дошкіллі мовна втрата часто виглядає як функціональний регрес. Основні прояви мовних втрат: 1. Логоневрози та заїкання: Викликані гострим або хронічним стресом (вибухи, сирени). Це пряма психосоматична втрата, що блокує мовленнєву ініціативу. 2. Збіднення словникового запасу: Через обмеженість нових вражень (дитина бачить лише стіни дому чи укриття) зникає потреба в нових словах. Мова стає ситуативною та примітивною. 3. Втрата діалогічних навичок: Через соціальну депривацію діти розучаються слухати співрозмовника, перебивають або взагалі уникають контакту, переходячи на жести чи звуконаслідування. 4. «Екранне» мовлення: Перебування в гаджетах формує пасивне сприйняття. Дитина розуміє мову, але не може самостійно побудувати речення (мовна лінь). 5. Фонетико-фонематичні порушення: Стрес знижує концентрацію на звуках, що веде до «змазаної» дикції та помилок, які раніше були вже виправлені. Подолання мовних втрат починається не з виправлення звуків, а з відновлення бажання говорити. Мовний розвиток дошкільника — це не просто набір слів, а фундамент мислення. Під час війни цей фундамент руйнується через тривале перебування організму в режимі виживання, де мовленнєві центри мозку поступаються місцям центрам, що відповідають за інстинкти.