Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

182 Аналіз мовних втрат за ключовими напрямами згідно напрацювань науковців: 1.Психолінгвістичний аспект: «Заморожене мовлення»  Мутизм та напівмутизм: Під впливом сильного стресу дитина може тимчасово замовкнути (елективний мутизм) або почати говорити лише з дуже близькими. Це захисна реакція психіки на травму.  Втрата експресивності: Мова стає монотонною, без емоційного забарвлення. Дитина перестає використовувати епітети, порівняння, жарти. Мовлення перетворюється на інструмент передачі лише базових потреб («хочу їсти», «дай»). 2. Когнітивно-мовленнєвий розрив:  Дефіцит вербалізації емоцій: Діти відчувають страх, гнів або сум, але не мають слів, щоб це назвати. Невимовлені емоції трансформуються в агресію або соматичні хвороби.  Порушення зв‘язності: Через постійні тривоги та переривання діяльності діти втрачають здатність будувати логічні розповіді. Їхня мова стає клаптиковою (парцеляція): «Ми пішли... там сирена... страшно... ми в підвалі». 3. Соціально-комунікативна деградація:  Втрата культури діалогу: В умовах ізоляції дитина не вчиться черговості в розмові, вмінню ставити уточнюючі запитання.  Зникнення ігрового мовлення: У нормі дитина під час гри озвучує ролі ляльок чи машин. Зараз ігровий простір часто звужений до екрана смартфона, де мовлення дитини взагалі не потрібне — вона лише споживає контент. 4. Фонетичні та граматичні регресії:  Повернення «дитячого лепету»: Старші дошкільнята (5-6 років) можуть почати «сюсюкати» або навмисно перекручувати слова, повертаючись до мовленнєвої поведінки 2-3 річних. Це форма психологічного захисту (регресія в безпечне минуле).