Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

268 прояви охоплюють емпатію, соціальні навички та особливості поведінки в міжособистісній взаємодії. Регулятором цього складного процесу є «Я» дитини, яке поступово формується в системі стосунків із близьким оточенням. Саме сім‘я стає тим первинним соціальним простором, у межах якого закладаються основи емоційного досвіду, засвоюються моделі реагування на труднощі та формуються базові життєві стратегії [1, 2]. Від народження і до підліткового віку дитина значною мірою відображає емоційні установки, поведінкові реакції та ціннісні орієнтири своїх батьків. У цей період розпочинається процес усвідомлення себе як окремої особистості, а характер взаємин у родині безпосередньо впливає на формування емоційного інтелекту та розвиток особистісних якостей загалом. Сім‘я виступає ключовим чинником, що визначає напрям і якість цього розвитку [4]. Дослідження засвідчують, що на емоційне становлення молодшого школяра впливають різні аспекти сімейного середовища: рівень емоційної залученості батьків, їхня педагогічна компетентність, стиль виховання, характер подружніх взаємин, склад сім‘ї, особливості взаємодії з братами й сестрами, організація вільного часу дитини та навіть ступінь її залученості до цифрового простору [2]. Варто зауважити, що дефіцит емоційного контакту або конфліктність середовища руйнують базову довіру до світу. Натомість висока психологічна обізнаність батьків дозволяє їм виступати в ролі «емоційних наставників». Важливий досвід додає і взаємодія з братами та сестрами, яка стає першою школою співпраці, емпатії та розв‘язання конфліктів у горизонтальній площині. На жаль, у сім‘ях із психологічними труднощами, неповних або неблагополучних родинах формування емоційного інтелекту дитини часто відбувається з ускладненнями. За наявності в батьків деструктивних особистісних рис дитина засвоює спотворені моделі емоційного реагування – байдужість, агресивність або знецінення почуттів. Систематична критика чи заборона на вираження емоцій звужує спектр переживань і знижує здатність до їх усвідомлення та регуляції. Негативно впливає й однобічне виховання, коли