Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

287 Фізична підготовленість у системі багаторічної підготовки юних спортсменів розглядається як фундаментальна основа формування спортивної майстерності та стабільного зростання результатів [1, 2]. У командних ігрових видах спорту, зокрема у футзалі, вона виконує системоутворювальну функцію, забезпечуючи можливість реалізації техніко-тактичних дій в умовах високої інтенсивності та обмеженого простору [3]. Розвиток швидкості, сили, витривалості, спритності та гнучкості створює морфофункціональні передумови для ефективного виконання ігрових дій та протидії супернику [1, 10]. Футзал характеризується інтервальним режимом навантаження, що включає багаторазові спринти, прискорення, різкі зміни напрямку руху та короткі періоди відновлення [3, 11]. Така специфіка зумовлює високі вимоги до швидкісно-силових здібностей і спеціальної витривалості. Водночас віковий період 13–16 років супроводжується інтенсивними морфофункціональними перебудовами, пов‘язаними зі статевим дозріванням і піковою швидкістю лінійного росту (PHV) [2, 14], що потребує індивідуалізації тренувального процесу. Метою дослідження було науково обґрунтувати вікові та гендерні особливості розвитку базових фізичних якостей юних футзалістів 13–16 років та визначити методичні орієнтири оптимізації тренувального процесу. Комплексний аналіз наукових джерел засвідчує, що віковий період 13–16 років характеризується інтенсивною соматичною та функціональною перебудовою організму, яка істотно впливає на динаміку розвитку фізичних якостей юних футзалістів [2, 9, 14]. У цей час відбувається пікова швидкість лінійного росту (PHV), що супроводжується збільшенням довжини кінцівок, зміною пропорцій тіла та формуванням індивідуального морфотипу. Нерівномірність розвитку кістково-м‘язового апарату зумовлює тимчасові коливання координаційних здібностей, що проявляється у нестабільності техніки рухів та зниженні точності моторного контролю. Водночас активізація