Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

306 та зниженню рівня соматизованої тривоги. Тривалість занять поступово збільшується до 25–30 хвилин, частота — 3–4 рази на тиждень. Третій, активаційно-відновний етап (7–12 тиждень), має на меті підвищення фізичної витривалості, відновлення працездатності та закріплення стабільного психоемоційного стану. SMART-цілі: 1. Знизити рівень тривожно-депресивної симптоматики до легкого або мінімального рівня (HADS ≤ 7 балів) до 12-го тижня. 2. Досягти регулярної фізичної активності не менше 150 хвилин на тиждень до кінця програми. 3. Підвищити показники витривалості (за тестом 6-хвилинної ходьби) щонайменше на 15–20% до завершення 12 тижнів. 4. Сформувати навичку самостійного застосування релаксаційних технік не менше 5 разів на тиждень до кінця програми. 5. Покращити загальний показник якості життя (за WHOQOL-BREF або аналогічною шкалою) не менше ніж на 20% протягом 12 тижнів. Інтенсивність аеробного навантаження підвищується до 60–70% від максимальної частоти серцевих скорочень. Включаються функціональні тренування низької та помірної інтенсивності, вправи на баланс і координацію, що стимулюють когнітивно-моторну інтеграцію. Значна увага приділяється навчанню пацієнтів самостійному використанню дихальних і релаксаційних технік у повсякденному житті [4, с. 530]. Висновки. Таким чином, для ефективної реалізації програми фізичної терапії у пацієнтів із тривожно-депресивними розладами в умовах воєнного стану необхідно забезпечити комплекс організаційних, методичних та ресурсних умов, які сприятимуть безпечному й результативному відновленню психоемоційного стану. Ключовим компонентом є кваліфікований фахівець з фізичної терапії, який володіє знаннями щодо психосоматичних механізмів стресу та навичками комунікації з пацієнтами, що пережили психотравмуючі