Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

48 тенденціям підвищення професійних вимог до ріелторів, особливо в країнах ЄС, де діють строгі ліцензійні режими. Структурні зміни українського ринку ріелторських послуг також відображають глобальні тенденції консолідації галузі. Якщо на початковому етапі розвитку домінували індивідуальні ріелтори та малі компанії, то сьогодні спостерігається зростання ролі великих мережевих структур, які можуть забезпечити комплексний спектр послуг та гарантувати якість обслуговування клієнтів. Цей процес супроводжується впровадженням корпоративних стандартів роботи та систем контролю якості послуг. Критично оцінюючи регулятивне середовище ріелторської діяльності в Україні, слід констатувати, що воно залишається одним з найменш розвинених аспектів галузі порівняно з міжнародними стандартами. На відміну від більшості розвинених країн, де ріелторська діяльність підлягає ліцензуванню та суворому регулюванню, в Україні до 2019 року діяла система обов'язкового ліцензування, яка була скасована в рамках дерегулятивних реформ, а саме йдеться про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» [4]. Цей закон суттєво скоротив перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, включаючи ріелторські послуги. Метою такого кроку було спрощення умов ведення бізнесу та зменшення адміністративного навантаження на підприємців. Однак, варто зазначити, що відсутність обов'язкового ліцензування ріелторської діяльності може призвести до зниження якості послуг та зростання ризиків для споживачів. У багатьох розвинених країнах ріелторська діяльність підлягає суворому регулюванню та ліцензуванню, що забезпечує високі стандарти професійної етики та захист прав споживачів. Таким чином, скасування обов'язкового ліцензування ріелторської діяльності в Україні є спірним кроком, який потребує подальшого аналізу та, можливо, перегляду з урахуванням міжнародного досвіду та потреб внутрішнього ринку.