Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

32 характер та залежність від інтерпретаційних практик. У цьому контексті криміналістика постає не лише як сукупність технічних і тактичних прийомів розслідування, а й як складна система інтерпретації інформації про минулі події, що формується на перетині матеріальних слідів, інформаційних потоків і когнітивних процесів суб’єкта доказування. Особливу актуальність дослідження взаємозв’язку криміналістики та сучасної філософії набуває в умовах розвитку новітніх технологій обробки інформації, штучного інтелекту, цифрової криміналістики та систем аналізу великих даних. Ці технології істотно змінюють підходи до збирання, аналізу та інтерпретації доказової інформації, водночас висуваючи нові методологічні та епістемологічні виклики. Відтак постає необхідність концептуального переосмислення базових криміналістичних категорій, зокрема таких, як «слід», «доказова інформація», «криміналістичне пізнання», «істина (або фактичні дані) у кримінальному провадженні». У цьому контексті перспективним видається використання сучасних філософських підходів, зокрема епістемології, герменевтики, філософії інформації та постнекласичної методології науки, для поглиблення теоретичних основ криміналістики. Такі підходи дозволяють по-новому осмислити природу криміналістичного сліду як складного інформаційного феномену, розкрити інтерпретаційний характер процесу доказування та уточнити межі можливостей встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. З огляду на зазначене, особливого значення набуває розроблення нових теоретичних моделей криміналістичного пізнання, що враховують сучасні досягнення філософської думки. Однією з таких моделей може виступати інтерпретаційно-інформаційна парадигма криміналістики, яка ґрунтується на розумінні криміналістичного сліду як багатовимірного інформаційного явища, процесу доказування — як герменевтичної діяльності з інтерпретації доказових даних, а встановлення істини — як результату імовірнісного та технологічно опосередкованого пізнання.