Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

102 (єдність, фронт, зброя, гроші, енергетика, безпека, громади, людський капітал, культурна суверенність, політика героїв). Кожен із цих пунктів є не лише управлінським завданням, а й іміджевим меседжем, що покликаний продемонструвати контроль влади над ситуацією всередині країни [1]. Ми вважаємо, що риторика Володимира Зеленського у 2024–2026 роках демонструє високий рівень адаптивності. Якщо у 2019 році він використовував лексеми «домовлятися», «мир у очах», то у 2025-му домінують «примус росії до миру», «геополітична визначеність», «технологічна перевага». Слід відзначити, що конструювання іміджу лідера не є стихійним процесом, воно жорстко координується владними структурами. Офіс Президента України виступає головним центром стратегічного планування, де формуються щоденні порядки денні для медіа. На нашу думку, суспільна рецепція політичного іміджу найкраще простежується через динаміку довіри до інститутів влади та особисто Президента. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), рівень довіри до Володимира Зеленського протягом 2019–2026 років демонстрував значні коливання, що відображали реакцію населення на медійні та реальні події. Дані за кінець 2025 та початок 2026 року показують, що попри втому від війни, Президент зберігає позитивний баланс довіри (+24%), що є безпрецедентним для української політики на сьомому році каденції. Проте соціологи відзначають цікавий феномен: громадяни чітко розрізняють «Президента» як символ держави та «команду Президента» або «владу» в широкому сенсі [2]. Якщо Володимиру Зеленському довіряють 59–61%, то довіра до Уряду та Верховної Ради є значно нижчою, а ставлення до президентської партії «Слуга народу» є переважно негативним [2]. Відзначимо, що це свідчить про успішність стратегії «персоналізації успіху», де всі позитивні події на фронті та в міжнародній політиці медійно пов‘язуються з особистістю лідера, тоді як внутрішні проблеми (корупція,