Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

177 Ключові складові (за Д. Гоулманом) Для успішного формування компетентності необхідно розвивати п'ять базових компонентів: Самопізнання: здатність ідентифікувати власні почуття в момент їх виникнення. Саморегуляція: вміння контролювати імпульси, справлятися зі стресом та адаптуватися до змін. Мотивація: внутрішнє прагнення до досягнення цілей, що базується на емоційному залученні. Емпатія: розуміння емоційного стану інших людей та врахування їхніх почуттів при прийнятті рішень. Соціальні навички: мистецтво налагодження стосунків, керування конфліктами та ефективна комунікація. Шляхи та методи формування. Емоційна компетентність не є статичною рисою– це навичка, яку можна тренувати протягом життя: Рефлексія та самоаналіз: регулярне ведення «щоденника емоцій» або практика пауз перед реакцією на подію. Навчання через мистецтво та казки: використання творчості (малювання, музика) та аналіз емоційних станів героїв літературних творів. Тренінгові вправи: активні методи навчання, такі як етюди «Очі в очі», рольові ігри та вправи на розвиток асертивності. Асертивність – це здатність людини впевнено та прямо відстоювати власні права, думки та інтереси, не порушуючи при цьому прав інших людей, без агресії чи пасивності. Це поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість, дозволяє ефективно реагувати на критику, говорити «ні» та поважати межі інших. [2] Комунікативна практика: формування навичок слухання та відкритого вираження почуттів без агресії чи образ. Можна використати такі вправи. 1. Вправа «Вулкан».