Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

212 Постановка проблеми. Сучасні трансформації освітньої системи та інтенсифікація професійної діяльності типу «людина – людина» висувають підвищені вимоги до емоційної залученості, саморегуляції та адаптивності педагогів. Специфіка педагогічної праці пов‘язана зі значною кількістю стресогенних чинників – високим психоемоційним навантаженням, постійною взаємодією з усіма учасниками освітнього процесу, відповідальністю за результати та ризиками порушення балансу між професійною і особистою сферами. За таких обставин суб‘єктивне благополуччя постає як інтегральний показник внутрішньої гармонії, задоволеності життям, позитивного самосприйняття, наявності життєвих смислів та здатності до ефективної саморегуляції в умовах стресу. Воно виступає критично важливим ресурсом психологічної стійкості, що забезпечує не лише збереження емоційної рівноваги фахівця, а й високу якість навчання та успішну реалізацію професійних функцій у мінливому середовищі, що зумовлює необхідність його глибокого теоретичного обґрунтування. У психологічній науці феномен благополуччя є предметом ґрунтовних досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних учених. І. Горбаль досліджує соціально-психологічні чинники суб‘єктивного благополуччя, Ж. Вірна акцентує увагу на аксіологічному вимірі якості життя особистості, К. Грузинова вивчає особливості психологічного благополуччя осіб з різними типами світогляду, а Г. Іваннікова розкриває роль особистісних ресурсів у забезпеченні психологічного благополуччя студентів з інвалідністю. У роботах Н. Каргіної систематизовано ресурси та чинники психологічного благополуччя особистості, тоді як О. Савченко та О. Калюк зосереджуються на методичних підходах до діагностики когнітивних аспектів суб‘єктивного благополуччя. Зарубіжні дослідження феномену благополуччя представлені класичними та сучасними концепціями, зокрема структурною моделлю психологічного благополуччя Н. Бредберна, науковим підходом до вивчення суб‘єктивного благополуччя Е. Дінера, теорією позитивного функціонування та процвітання