Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

213 М. Селіґмана, а також працями М. Аргайла, у яких розкрито психологічні механізми щастя та задоволеності життям. Попри значну зацікавленість науковців проблемою благополуччя особистості, недостатньо вивченими залишаються чинники суб‘єктивного благополуччя педагогів, що зумовлює наукову та практичну актуальність дослідження. Мета статті – представити результати теоретичного обґрунтування усвідомленості в якості суб‘єктивного благополуччя педагога. В психології благополуччя визначається як комплексне переживання, що базується на позитивній оцінці суб‘єктом результатів власної активності та успішності актуального стану особистості [8]. Суб‘єктивне благополуччя педагога є результатом складної взаємодії особистісних, професійних і соціально-психологічних чинників, які можуть як підтримувати його внутрішню гармонію, так і знижувати рівень задоволеності життям і діяльністю. О. Бондарчук та О. Пінчук [2] здійснили дослідження професійного психологічного благополуччя освітян, адаптувавши модель К. Ріфф з урахуванням особливостей професійної діяльності в освітній сфері. З огляду на специфіку роботи педагогів авторки виокремили шість ключових показників професійного психологічного благополуччя. До них належать: 1) позитивне ставлення до себе як до фахівця, прийняття власного професійного досвіду та життєвого шляху; 2) відчуття безперервного особистісного і професійного розвитку; 3) усвідомлення змістовності та цілеспрямованості власної професійної діяльності, зокрема в контексті подальшого розвитку; 4) здатність вибудовувати конструктивні та підтримувальні взаємини з іншими учасниками освітнього процесу; 5) уміння ефективно організовувати власну діяльність і впливати на освітнє середовище задля забезпечення якості професійної реалізації;