Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

214 6) сформованість автономної професійної позиції, здатність до самостійних рішень і вибудовування індивідуальної траєкторії професійного становлення. Автори також виділили кілька груп чинників, що зумовлюють професійне психологічне благополуччя освітян: макрорівня (суспільно-економічна стабільність та системні умови діяльності), мезорівня (безпечне освітнє середовище, підтримка адміністрації та конструктивні взаємини в колективі) та мікрорівня (особистісні ресурси, зокрема емоційна зрілість, позитивне мислення, інтернальний локус контролю та орієнтація на саморозвиток). Взаємодія цих рівнів створює цілісний фундамент для внутрішньої стійкості та ефективності педагога [2]. Зарубіжні науковці Д. Канеман та А. Дітон [12] вказують на відносну обмежений вплив зовнішніх умов на суб‘єктивне благополуччя особистості. Водночас дані досліджень вітчизняних психологів засвідчують наявність такого впливу. Зокрема, Л. Карамушкою [3] запропоновано концепт «здорової організації», яка передбачає наявність сприятливих організаційно- процесуальних умов: чітке планування діяльності та її послідовну реалізацію, забезпеченість необхідними ресурсами, створення умов для досягнення професійних цілей, а також творчий і інноваційний характер освітнього процесу. Суттєвим чинником професійного психологічного благополуччя освітян також виступає психологічна безпека освітнього середовища, що зумовлює формування конструктивних взаємин, підтримання позитивного емоційного фону спілкування та задоволення потреби учасників освітнього процесу у взаємній психологічній підтримці. Вагомим чинником суб‘єктивного благополуччя педагога є висока стресогенність професійної діяльності, яка за умов інтенсивної роботи та дефіциту часу на психоемоційне відновлення провокує хронічне напруження й ризик вигорання [8]. Ця ситуація загострюється через недостатню обізнаність вчителів щодо способів саморегуляції та підтримки ментального здоров‘я, що знижує їхню адаптивність до професійних викликів.