Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

217 емоційних станів і внутрішніх реакцій. Регулярне застосування таких методів допомагає знижувати рівень психоемоційної напруги, відновлювати внутрішній баланс і більш конструктивно реагувати на професійні труднощі. Як доводять О. Шевчук та Н. Ярощук [9], розвиток навичок усвідомленості дозволяє педагогам досягти вищого рівня емоційної стійкості, покращити якість комунікації з учнями та підвищити власну професійну продуктивність. У контексті суб‘єктивного благополуччя це означає підвищення здатності до саморегуляції, зростання відчуття контролю над власним станом і посилення позитивного ставлення до професійної діяльності. Дослідження L. Roeser та співавт. [14] засвідчують, що педагоги, які інтегрують майндфулнес-практики у повсякденне життя, характеризуються вищим рівнем стресостійкості, емоційної врівноваженості та більшою задоволеністю роботою, що безпосередньо пов‘язано з підтриманням їхнього суб‘єктивного благополуччя. Отже, рівень усвідомленості педагога визначає його здатність до рефлексивного ставлення до власних переживань, ефективної емоційної саморегуляції та конструктивного подолання професійних труднощів. Розвинена усвідомленість сприяє зниженню стресу, підтриманню внутрішньої рівноваги, формуванню позитивного самоставлення й задоволеності професійною діяльністю. У цьому контексті вона може розглядатися як вагомий психологічний чинник суб‘єктивного благополуччя педагогів, що забезпечує їхню стійкість, продуктивність і гармонійне особистісно-професійне функціонування. Висновки. Суб‘єктивне благополуччя педагога є складним інтегративним феноменом, який формується під впливом взаємодії особистісних, професійних і соціально-психологічних чинників. Його зміст охоплює позитивне ставлення до себе як до фахівця, відчуття професійного розвитку, усвідомлення значущості власної діяльності, здатність до конструктивної взаємодії з учасниками освітнього процесу, ефективну організацію професійної діяльності та автономність у прийнятті рішень. Високий рівень стресогенності педагогічної діяльності та ризики професійного вигорання актуалізують пошук