Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

232 «бумажні гроші». Вона забирає це і говорить: «А на небі сонечко ясне, дай, зятю, на платтячко красне!» Він дає «відріз матерії» . Вона говорить: «Сестро- сестричко мила, будь же щаслива зі своїм молодим. Не забувай своїх рідних і цей білий весільний рушник!» Потім пришиває квітку, міряє на себе, міряє на когось і говорить: «А я зятя обдурила, із кропиви квітку пришила, а він дума, що з барвінку та й викупив собі жінку!». Також тут побутував і ритуал обрізання квітки з шапки молодого, бо він «вже стає жонатим чоловіком». Це був символічний обряд ініціації, де квітка символізувала парубоцький стан. Після цього молодих за хусточку виводили з хати. Їх супроводжувала світилка, яка тримала в руках «міч», зроблений однією із свашок. Це був великий пишний букет, для якого брали «кучеряву» траву «крокіс - сухоцвєти», «ластівець» або «васильки, не волошки». Ці трави спеціально для весілля люди сіяли на городах, а потім давали на «міч» за шишку. На відміну від подібних атрибутів в інших регіонах, попівський «міч» був схожий на дідух, для нього не використовували хлібний окраєць і символічний меч, але свічку іноді ставили. «Міч» прикрашали дорогими цукерками, яскравими «атласними лєнтами, щоб аж очі виїдало, вирвиглаз», восковими квітами. Впродовж весілля світилка мала охороняти той «міч», аби з нього не пообривали цукерки, що можна розглядати як ритуал випробування оберегу: чи збережуть його до моменту благословення. Він був синкретичним символом очищення і захисту від «поганого ока» (вогонь), вічності та міцності шлюбу (сухоцвіти), солодкого і багатого життя (цукерки), квітучої, нев‘янучої долі (воскові квіти). На виході з дому молодої на молодого чекали хлопці-підлітки з родини молодої, які просили за неї викуп. Для цього вони тримали в руках довгий «кийок» з реп‘яхами з лопухів і, якщо їм викуп замалий, могли «погемселити» ним молодого. Якщо ж дівчина йшла заміж на іншу вулицю чи в інше село, ще й ворота зав‘язували, теж вимагали викуп. Але то були вже дорослі хлопці, тому кричали «Банку! Банку!», за що отримували банку самогону. На цих перешкодах також вигукували «Не стій, зятю, за плечима й не моргай очима! Клади гроші на тарілку за красиву дівку» .