Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

95 пастельні, ніжні відтінки (сріблясто-блакитний, сірувато-землистий, фіолетовий). Як зазначає Кемені, Круді використовує pars pro toto – «деталь замість цілого», тоді як Лепкий – «емоцію замість події». Тобто в угорського письменника головним є зоровий знак, а в українського – внутрішня музично- психологічна інтонація. 4.4. Тематичні паралелі І Круді, і Лепкий – митці ностальгії. Їхня проза сповнена туги за минулим, осінніх тонів, мотивів самотності, сну, пам‘яті. У Круді минуле постає як фантасмагоричний простір, де зникає межа між реальністю й сновидінням; у Лепкого – як втрачений гармонійний світ, який можна відродити лише у спогаді або саморефлексії. Обидва митці створюють «міф внутрішньої тиші» – стан, у якому час уповільнюється, а слово стає еквівалентом дихання. 5. Місце в національних літературних контекстах Імпресіонізм у Круді й Лепкого виконує різні, але взаємодоповнювальні функції у розвитку їхніх літератур. В угорській традиції Круді є посередником між романтичним символізмом і модерністською психологічною прозою. Його вплив відчутний у подальшій еволюції угорської літератури – від Дезьо Костолані до Мора Ференца. Як відзначав Кемені, Круді «синтезував у собі стару оповідну традицію і новий чуттєвий стиль». В українській літературі Лепкий виконує схожу роль: він став містком між реалізмом раннього Франка і модернізмом М.Коцюбинського та О.Кобилянської. Його лірико-імпресіоністичні новели продемонстрували поєднання національного змісту із європейською формою. І Б.Лепкий, і Д.Круді – не периферійні, а центральні постаті національного модернізму, які виводять свої літератури на спільний європейський рівень. Їх об‘єднує антириторичність, щирість тону та споглядальність, що перетворюють текст на дзеркало душі. І хоча в угорській прозі імпресіонізм має