Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (March 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 239 p.

96 більше формальних рис, а в українській – емоційно-етичних, обидві течії сходяться в гуманістичній ідеї цінності індивідуального почуття. 6. Європейський контекст Розглядаючи творчість Дюли Круді та Богдана Лепкого в ширшому культурному вимірі, слід зазначити, що обидва митці були активними учасниками європейського модерністського руху, хоча й діяли в різних національних середовищах. Імпресіонізм у їхній прозі не був прямим наслідуванням французьких зразків (зокрема творчості братів Гонкурів, Мопассана чи Пруста), а радше самостійним переосмисленням модерністських ідей через національний досвід. В Угорщині імпресіонізм набув форми поєднання традиційної оповідності з ліричним суб‘єктивізмом. Круді, як зауважує Кемені Габор, це «імпресіоністичний письменник, який розкриває особистість через зір, через орган бачення». Таке визначення влучно передає сутність його поетики – візуальної суб‘єктивності, коли реальність сприймається як низка миттєвих зорових картин, що змінюються з плином часу. В українській літературі імпресіонізм розвивався під впливом загальноєвропейських тенденцій, але набув глибоко етичного і національного характеру. Б.Лепкий не лише переймав модерністську естетику, а й осмислював її крізь призму духовності, моралі та української ментальності. Його імпресіонізм – це насамперед засіб внутрішньої гармонізації світу, спроба віднайти духовний лад серед розламу цивілізації. Європейський контекст дає змогу побачити, що і Круді, і Лепкий – не ізольовані явища, а частини загального процесу «внутрішньої модернізації» східноєвропейських літератур. Вони обидва стоять на перехресті культурних впливів – між реалізмом другої половини XIX століття і новими художніми пошуками початку ХХ. Водночас їхня творчість свідчить про національну своєрідність європейського модернізму. Якщо французький імпресіонізм зосереджувався на зовнішньому ефекті й техніці письма, то угорський і український – на етично-