Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

189 О. Рудницька розглядає музичне сприймання як особливу діяльність, що залежить від розвитку слухових і розумових умінь. Вона виділяє три рівні сприймання музики: - уміння розпізнавати окремі музичні образи, стежити за їхнім розвитком і поєднувати в цілісне враження. - уміння аналізувати твір і порівнювати його з іншими творами мистецтва; - здатність до особистісного тлумачення музики, проявів творчої й пошукової активності слухача [13, с. 42–43]. Аналіз музичних явищ передбачає цілеспрямоване слухання й розпізнавання властивостей звуків, їх порівняння за подібністю й контрастом, а також усвідомлення їхнього емоційно-виражального змісту. Важливо, що початковий розвиток музичного слуху відбувається під час сприйняття та виконання простих, одноголосних мелодій. Основою їх змісту є мелодична інтонація. Варто врахувати, що виконання нової мелодії без попередньої підготовки слуху призведе лише до відтворення нот, без створення музичного образу. Налаштування слуху на розуміння художнього змісту мелодії допомагає виконувати її більш емоційно та виразно. Згідно з визначенням, наведеним у «Музичному енциклопедичному словнику», музичний слух трактується як: «сукупність здібностей, необхідних для створення, виконання та активного сприйняття музики. Розвинений музичний слух передбачає високу чутливість до сприйняття як окремих музичних елементів і акустичних властивостей звуку, так і функціональних взаємозв‘язків між ними у структурі музичного твору» [3, с.56]. До таких взаємозв‘язків належать відчуття ладу, ритму, висоти звуку, горизонтального руху мелодії та інтонаційної точності. Таким чином, музичний слух є основою не лише слухового сприймання, а й активного відтворення музики, тобто виступає як інтегральна психофізіологічна якість, що забезпечує повноцінне музично-творче мислення. У науковій літературі музичний слух трактується як специфічна форма людської здатності, що суттєво відрізняється від фізіологічного слуху . Його