Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

193 Інтонаційний слух є найдавнішим і базовим компонентом музичних здібностей людини. Його витоки сягають первісних форм слухової комунікації, що виконувала функцію орієнтації у навколишньому середовищі та емоційного реагування на події. Специфіка інтонаційного слуху полягає у здатності миттєво осягати музичний сенс і синтаксис твору, поєднуючи емоційно-чуттєве реагування з аналітичним розумінням структурних закономірностей музичної мови. Розвинений інтонаційний слух пробуджує у слухачів природні чуттєві й м‘язово-моторні асоціації, що зумовлюють синестетичні зв‘язки між слуховими, зоровими, просторовими та тактильними відчуттями. Завдяки цьому музичне сприйняття розширює свої межі, створюючи багатовимірний простір художніх уявлень. Таким чином, музичний слух є перцептивним компонентом музикальності, що забезпечує сприйняття передусім звуковисотного, ладового, тембрового та гармонічного аспектів музичної інформації. Активний музичний слух забезпечує осмислення музичного образу ще до початку виконання твору через формування художньо-осмислених музично- слухових уявлень. Розвиток активного музичного слуху у процесі музично-педагогічної підготовки майбутніх музикантів-педагогів на етапі навчання реалізується за кількома взаємопов‘язаними напрямками. Перцептивно-сенсорний - передбачає формування здатності до цілісного сприйняття, аналізу та переробки ладового й тембрового забарвлення музичного матеріалу. У межах цього напряму здійснюється послідовний розвиток таких видів музичного слуху: - звуковисотного слуху – здатності до тонкого розрізнення висоти звуків і внутрішнього «відчуття» інтонаційної точності у поєднанні з виконавським рухом;