Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

78 експериментів під ці уявлення, а також відтворювана методика поєднання макроопису з мікроінтерпретаціями без перевантаження формалізмом. Необхідне обґрунтувати методичних підходів до вивчення термодинаміки в закладах середньої освіти як цілісної фундаментальної теорії; визначити дидактичні умови, за яких поняття «система – параметри стану – процес – закон» формуються на основі експерименту, моделювання та задачного підходу; запропонувати орієнтири добору змісту й навчальних дій, спрямованих на зменшення хибних уявлень щодо тепла, роботи та ентропії. Термодинаміка як фундаментальна фізична теорія. У курсі фізики термодинаміка розглядається як узагальнювальна дисципліна, що поєднує поняття «система – стан – процес» та фундаментальні закони теплової взаємодії й перетворення енергії. Предмет навчання охоплює поняття внутрішньої енергії, тепла, роботи, законів термодинаміки, теплових машин, циклів та ентропії, що лежать в основі природничих наук і технічних застосувань. Включення цих тем у навчальний план сприяє формуванню у школярів енергетичного й наукового світогляду, здатності пояснювати повсякденні фізичні явища (наприклад, теплообмін у двигунах, холодильниках, теплообмінниках) та проводити інтерпретацію процесів. Змістово-логічна структура розділу визначається послідовністю введення ключових понять: спочатку вводиться поняття термодинамічної системи та стану, як сукупності тіл або частинок, що обмінюються енергією з оточенням; далі розглядається внутрішня енергія та способи її зміни під впливом тепла й роботи, включно із формулюванням І закону термодинаміки; на завершення – поняття циклів, теплових машин та ефективності (коефіцієнта корисної дії), що демонструє застосування законів у технічних системах. Принципи відбору навчального матеріалу базуються на дидактичних критеріях: наочність і поступовість: від макроскопічних явищ (нагрівання, розширення газу) до узагальнених законів; зв‘язок із практичними прикладами й експериментами, наприклад, демонстрація теплообміну через нагрівні пластини, робота циліндра з поршнем; послідовність експериментальних і