Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

122 одноосібному правлінню без історичності класів, а отже, і без політичної форми. «Цезаризмом я називаю такий спосіб управління, який, незважаючи на всі державно-правові формулювання, знову абсолютно безформний за своєю внутрішньою сутністю. Не має ніякого значення те, що Август у Римі, Хуанді в Китаї, Амасіс в Єгипті, Алп-Арслан в Багдаді вдягають становище, яке вони займають, стародавніми позначеннями. Дух усіх цих форм помер. … Це повернення зі світу завершених форм до первісності, до космічно позаісторичного. На місце історичних епох знову приходять біологічні періоди.» [8, 431 с.] Маси не могли виникнути ніде, окрім світових міст. Вони стають центром цілковитого розмиття культурної цінності. Спершу міста насправді різні і дуже цінні, адже у них розвиваються наука і філософія. Тут виростають величні уми і формується абсолютно унікальна історія культурної душі. Села ж неісторичні, бо вони вічні, проте у них є позитивна риса: людина ніколи не зможе стати частиною деструктивної маси тут. Міста з часом починають універсалізувати життя. Вони вбирають у себе все більші та більші маси людей. Місто віддаляється від землі через свій ріст угору, і люди, які попадають під його спокусу, можуть більше ніколи не покинути його. Так народжуються мегаполіси, а відчуття долі, яке є екзистенційно необхідне для культури, замінюється необхідністю сліпої каузальності. «Можна заїхати куди завгодно, і всюди знову знайдеш ті самі Берлін, Лондон та Нью-Йорк…» [8, 108 с.] Ритм життя у місті змушує людей втрачати власну автентичність; культуру помалу вбивають: «Стиль у культурах — це буття пульсу самоздійснення. Нині виникає — якщо можна вживати це слово — цивілізований стиль як вираз остаточності.» [8, 109] Після втрати самобутності для культури немає вже нічого позитивного. Вона перейшла у свою останню, зимову фазу життя, і за нею залишається лише віддатися своєму цезарю. Останніх привели маси, а вони не могли б мати своє втілення у політиці, якби їхня воля не реалізувалася через демократію.