Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

123 Демократія, як пише Стюарт Хьюз у своїй книзі про Шпенглера, «аж ніяк не є політичним благословенням, а головним агентом руйнування культурних цінностей. Функціонуюча демократія є неможливою: те, що наївні ентузіасти називають демократією, є не більше ніж хаотичним перехідним режимом – тимчасовою зупинкою на шляху до цезаризму.» [6, 102 с.] Це поширене переконання було відоме ще в часи Аристотеля. Але лише після широкої індустріалізації і у переході політики з виключно привелійованих класів до широкої залученості всього народу, можна насправді охопити великі країни із безмежними просторами, як це і личить фаустівській душі, під егідою однієї політичної сили. Курт Зонтгаймер описував уявлення німців про політичне керівництво так: «Але вождь — це не будь-хто, якої б влади над підданими він не набув на підставі політичного положення й сили. У специфічній термінології німецького націоналізму вождем може іменуватися лише той, хто був приведений до влади народом і промовистими успіхами легітимізував свою особу.» [5, 209] Цезаризм, як втрата будь-якої історичної традиції у політиці, не може вести конструктивну та життєрадісну боротьбу. За ним залишається лише війна на винищення. Шпенглер розуміє, що прихід цезаризму ознаменує перехід лише до «приватної історії, приватної долі, приватного честолюбства». [8, 434 с.] Тут вже немає цінностей та ідеалів, а лише егоїстичні інтереси цезаря, який не зупиняться на своєму шляху до моменту, поки всі не підкоряться його індивідуальній волі. Війни цезаризму будуть найкривавішими, бо не буде розрізнення між своїми і чужими. Є лише маса, яка сліпо, як робот у механістичному світі, виконує накази одноосібного правління. Це війни без будь-якого сенсу, адже вони «безформні». [8, 434] Відбудеться одночасно спроба відмовитися від усіх війн, але тим самим це призведе до все більшого зростання шансу виникнення чергового цезаризму. Стюарт Хьюз описує війни епохи цезаризму так: «На відміну від старих війн між національними арміями, це будуть битви особистих послідовників, згрупованих навколо природжених лідерів, рідкісних