Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

65 включає знання, уміння, навички, ціннісні орієнтації та рефлексивні здібності. Як зазначає Н. Перегончук, структура професійної компетентності включає мотиваційно-ціннісний, операційно-конативний, емоційно-регулятивний та когнітивно-рефлексивний компоненти [6]. Когнітивно-рефлексивний компонент передбачає здатність до планування, моделювання та прогнозування професійної діяльності. У цьому контексті прогнозування виступає важливою складовою професійного мислення психолога, оскільки дозволяє передбачати можливі зміни психічного стану клієнта та оцінювати результати психологічного втручання. Згідно з сучасними підходами, прогнозування розглядається як випереджальне когнітивне відображення майбутніх подій, що передбачає:  виявлення ключових факторів та закономірностей розвитку ситуації;  формування гіпотез щодо можливих сценаріїв;  оцінку ймовірних наслідків кожного сценарію;  вибір оптимальної стратегії дій. У класичному розумінні прогноз — це форма пізнавальної діяльності, спрямована на проекцію тенденцій розвитку об’єкта в майбутнє [7]. У діяльності психолога прогнозування виступає логічним етапом після діагностики: на основі отриманих даних формується передбачення можливих змін у психічному стані клієнта. Важливо підкреслити, що прогнозування відрізняється від планування та діагностики. Якщо діагностика відповідає на питання «що є?», а планування — «як діяти?», то прогнозування спрямоване на визначення того, «що може відбутися у майбутньому». Така відмінність має важливе методологічне значення для професійної діяльності психолога. У зарубіжній психологічній літературі прогнозування розглядається як компонент критичного мислення та метапізнавальної компетентності. Зокрема, Р. Стернберг зазначає, що здатність до передбачення результатів діяльності є важливим елементом інтелектуального розвитку особистості [8]. Подібної позиції дотримується і Р. Енніс, який пов’язує прогнозування з розвитком