Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

66 критичного мислення та здатністю оцінювати альтернативні сценарії розвитку подій [9]. У межах когнітивної психології прогнозування розглядається як процес формування ментальних моделей майбутніх подій на основі минулого досвіду та поточної інформації [10].Такий підхід передбачає активну роль когнітивних процесів — аналізу інформації, категоризації досвіду та побудови можливих сценаріїв розвитку ситуації. Представники соціокогнітивного підходу, зокрема А. Бандура, підкреслюють роль самоефективності у прогнозуванні. Відповідно до цієї теорії, здатність людини передбачати результати власної діяльності значною мірою залежить від її впевненості у власних можливостях [11]. У структурі прогностичної компетентності дослідники виділяють кілька основних компонентів: 1. Аналітичний компонент – здатність системно аналізувати ситуацію та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. 2. Варіативний компонент – здатність генерувати альтернативні сценарії розвитку подій. 3. Оціночний компонент – прогнозування можливих наслідків різних варіантів розвитку ситуації. 4. Рефлексивний компонент – критичний аналіз власних прогнозів та їх корекція. У ряді вітчизняних досліджень зазначається, що формування прогностичної компетентності відбувається у взаємодії теоретичної підготовки та практичної діяльності. У процесі навчання студентам пропонуються дисципліни та практичні вправи, спрямовані на розвиток аналітичних, діагностичних і рефлексивних навичок, які виступають передумовами прогнозування [12, 13, 14]. Таким чином, прогностична компетентність є важливим елементом професійної підготовки майбутніх психологів, оскільки вона забезпечує здатність фахівця передбачати розвиток психологічних процесів, оцінювати