Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

94 кінестетична системи забезпечують відчуття положення органів артикуляційного апарату, що сприяє правильній вимові звуків. У теоретичному аспекті важливим є розуміння механізмів виникнення мовленнєвих порушень. Вони можуть бути зумовлені органічними ураженнями центральної нервової системи, функціональною незрілістю мовленнєвих центрів мозку, порушеннями слуху, зору або сенсомоторної координації. Також значну роль відіграють соціально-педагогічні фактори, зокрема недостатня мовленнєва стимуляція, несприятливе мовленнєве середовище, психологічні травми тощо. Теоретичні знання дозволяють фахівцю правильно визначити структуру порушення, зрозуміти його причини та механізми, що є необхідною умовою для побудови ефективної корекційної програми. У своїй діяльності спеціаліст спирається на принципи системності, комплексності, індивідуального підходу, поетапності та доступності корекційного впливу. Важливе місце у теоретичній підготовці фахівця займає знання вікових особливостей розвитку дітей. Розуміння закономірностей психічного та мовленнєвого розвитку дозволяє своєчасно виявити відхилення від норми та організувати відповідну корекційну допомогу. Практична діяльність фахівця з корекції порушень мовлення і сенсорних систем є багатогранною та включає кілька взаємопов’язаних напрямів: діагностичний, корекційно-розвивальний, профілактичний, консультативний та просвітницький. Діагностичний напрям передбачає виявлення особливостей мовленнєвого та сенсорного розвитку дитини, визначення характеру і ступеня порушення, а також встановлення причин його виникнення. Для цього використовуються різноманітні методики обстеження, які дозволяють оцінити стан фонетико- фонематичної системи, словникового запасу, граматичної будови мовлення, зв’язного мовлення, а також рівень розвитку сенсорних функцій. Корекційно-розвивальний напрям є основним у діяльності фахівця- дефектолога. У науковому дописі Л. Луканьової йдеться: «… корекційно-