Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (March 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Liverpool, United Kingdom, 2026. - 183 p.

62 Несолодкі (за формою) речі Піфії не сприймають, але і несолодкі за змістом слова Кассандри теж. У цьому полягає трагізм обох героїнь. Про парадокс пророчого слова доньки троянського царя Пріама говоритиме і «батько трагедії» Есхіл в «Агамемноні» – першій частині трилогії «Орестея». В образі Кассандри актуалізуються такі концепти, як поєднання дару пророцтва (« Цей дар від Аполлона, бога віщого » [2, c. 211]) з неможливістю бути почутою (« відтоді віри вже не ймуть мені» [2, c. 212]); розуміння трагічного аспекту пророчого слова (« Весь хист, мови дар / Ідуть на те, щоб роз’яснити, / Що завтра нас – лихо жде » [2, с. 209]); властивість пророцтва підтверджуватися постфактум (« Хоч вірте, хоч не вірте – мені байдуже: Майбутнє – вже йде [2, c. 212]). Тож слово і істина, які промовляє Кассандра, як і її доля, трагічні. При цьому, на відміну від Піфії, вона говорить без символіки, прямо, без герменевтичної гри, і саме тому їй не вірять. Знову парадокс: чим зрозуміліше і ясніше слово, тим менше до нього прислухаються. Напевне, тут треба зауважити і про можливу антиномію «первісне – оброблене (цивілізоване)» мовлення. Мовлення Піфії є зразком необробленого, примітивного, автентичного, подібним до звуків у природі, які давні греки також вважали голосом бога. Тоді як мовлення Кассандри – це вже голос «удосконалений», а отже, у певному сенсі відсторонений від божественного. Третя антична модель парадоксу Слова втілена в міфемі Сивілли – це пророцтво у стані екстатичного одкровення, яке руйнує самого пророка. На відміну від мовлення Піфії, Сивіллине слово не інституційне, але й не прокляте, як у Кассандри, недовірою. Та сам процес народження її Слова нагадує напад божевілля. У VI книзі «Енеїди» Вергілій зображує Сивіллу у стані божественного шалу, коли здригається тіло, змінюється голос, втрачається контроль: « і раптом обличчя й весь вигляд змінився, / Коси розвіялись в неї, а груди здіймаються, й серце / Диким набрякло шаленством, і більша здається, і голос / В неї нелюдський. Овіяна силою близького бога… » [1, с. 130]. Тобто слово виникає через пророка, але не належить йому. Поет йде, по суті, за Гераклітом, який пояснював, що Сивілла божевільними устами промовляє не смішні, не