Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

93 Кейс № 2: Розвиток мовлення та комунікації через стратегію «мовленнєвих шаблонів». 1. Оцінка (визначення актуального рівня). Педагог встановлює характер мовленнєвого бар'єру. Дитина може розуміти зміст тексту (пасивний рівень), але відчуває труднощі з експресивним мовленням: не може підібрати перше слово, плутає послідовність подій або використовує лише односкладні речення («так», «ні», «добре»). Мета: виявити, чи дитина не знає що сказати, чи не знає як це оформити у фразу. 2. Вибір опори (інструментарій). На основі оцінки створюється візуальна стрічка шаблонів (Sentence Starters). Це картки або настільна наклейка з початками речень, які слугують «пусковим механізмом» для висловлювання. Приклади опор: «Цей текст про...», «На мою думку...», «Головний герой зробив...», «Тому що...». 3. Моделювання (техніка «Я роблю»). Вчитель або асистент демонструє, як користуватися опорою, застосовуючи метод «мислення вголос». Дія асистента: бере картку «Я вважаю, що...» і каже: «Мені важко почати розповідати про персонажа, тому я подивлюся на свою підказку. Я обираю цей початок: «Я вважаю, що...» і додаю свою думку: «...що лисиця була хитрою» [7, с. 85]. 4. Практика з підтримкою (етап «Ми робимо»). Дитина намагається побудувати власну відповідь, використовуючи запропоновані шаблони, а асистент вчителя виконує роль фасилітатора. Приклад : асистент вказує на шаблон «По-перше...» і чекає, поки дитина озвучить перший аргумент. Якщо учень зупиняється, асистент м’яко спрямовує: «Ти навів перший доказ, тепер використай наступний шаблон — «Тому що...». Педагог коригує лише структуру, не перериваючи потік думок учня. 5. Автономія (етап «Ти робиш»). Поступове згасання (fading) підтримки. Кількість візуальних шаблонів на парті зменшується, спочатку залишаються лише ключові слова, згодом — лише порожня схема речення, і нарешті дитина починає висловлювання без зовнішніх стимулів.