Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

59 ґрунтовно проаналізовані експертами Центру Разумкова через призму сек’юритизації державної політики [5]. Попри наявність нормативної бази, зокрема Концепції забезпечення національної системи стійкості, питання її повної інституціалізації залишається відкритим. Як зазначають аналітики Національного інституту стратегічних досліджень, станом на 2026 рік значна частина заходів залишається фрагментованою, а механізм координації на державному та регіональному рівнях потребує подальшого вдосконалення [6]. Крім того, виникає потреба у глибшому дослідженні інформаційного та людського вимірів стійкості як стратегічних інструментів захисту суверенітету [8; 9]. Метою дослідження є концептуальне обґрунтування переходу від парадигми політичної стабільності до стратегії національної стійкості в безпековому дискурсі сучасної України. Методологічну архітектуру даного дослідження побудовано на синергії принципів неоінституціоналізму та теорії сек’юритизації, що дає можливість розглядати трансформацію політичної системи України не як статичний процес збереження наявних структур, а як динамічну адаптацію до екзистенційних безпекових викликів. Центральним елементом методологічного дизайну виступає системно-структурний аналіз у поєднанні з дефінітивною деконструкцією, що було застосовано для критичного переосмислення фундаментального категоріального апарату та розмежування концептів «політична стабільність» і «національна стійкість». Такий підхід уможливлює теоретичне обґрунтування зміни парадигми: від моделі жорсткої фіксації інституційного балансу до моделі гнучкої функціональності системи в умовах високої ентропії безпекового середовища [4; 8]. Для верифікації зазначеної концептуальної трансформації на нормативному рівні було використано метод критичного дискурс-аналізу стратегічних документів безпекового спрямування, ухвалених протягом 2020-2026 років. Об’єктом аналізу виступили тексти Стратегії національної безпеки України та Концепції забезпечення національної системи стійкості, що дало змогу