Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

86 системи організму, що може призводити до виникнення різноманітних соматичних симптомів і захворювань. У зв’язку з цим активно розробляються та оцінюються різні підходи до подолання тривожних розладів, серед яких фармакотерапія, психотерапія, зокрема когнітивно-поведінковий напрям, релаксаційні техніки, медитативні практики та інші методи саморегуляції. Дослідження спрямовані не лише на визначення їх ефективності, але й на виявлення можливих побічних ефектів та оптимальних стратегій застосування в залежності від індивідуальних особливостей людини. Останні наукові підходи до вивчення тривоги включають використання сучасних технологій, таких як нейровізуалізація, психофізіологічні вимірювання та аналіз функціонування мозкових структур. Зокрема, встановлено, що у людей із підвищеним рівнем тривожності спостерігаються зміни в активності таких ділянок мозку, як мигдалина, префронтальна кора та гіпокамп, які відповідають за регуляцію емоцій, пам’ять і реакції на стрес. Генетичні дослідження також вказують на зв’язок між варіаціями генів, зокрема тих, що регулюють транспорт серотоніну, та підвищеним ризиком тривожних розладів. Психофізіологічні дослідження демонструють, що у стані хронічної тривоги порушується стресова відповідь організму, зокрема підвищується рівень кортизолу, що негативно впливає на загальний стан здоров’я. Крім того, виявлено морфологічні зміни в окремих структурах мозку, що може свідчити про їхню участь у формуванні тривожних реакцій. Не менш важливим є когнітивний аспект тривожності, адже дослідження показують, що люди з тривожними розладами часто мають схильність до когнітивних викривлень, зокрема перебільшення небезпеки, фокусування на негативній інформації та неадекватної оцінки ризиків. Це впливає на їхнє сприйняття реальності та поведінкові реакції у стресових ситуаціях. Соціальні дослідження також підтверджують, що тривожність ускладнює міжособистісну взаємодію, спричиняє труднощі у встановленні та підтриманні соціальних зв’язків, підвищує рівень напруження у спілкуванні та сприяє розвитку соціальної тривоги. Крім того, встановлено тісний взаємозв’язок між