Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

158 забезпечує належної підготовки студентів до проєктування житла з інтегрованими укриттями. Це зумовлює нагальну потребу перегляду змісту навчального проєктування та впровадження педагогічних підходів, орієнтованих на формування безпеково-сценарного мислення як невід’ємної складової професійної компетентності архітектора. У сучасних дослідженнях з методики викладання архітектурного проєктування значна увага приділяється аналітичній складовій як основі формування обґрунтованих проєктних рішень. Зокрема, у праці М. Бадюла, О. Скобенка, С. Гапєєва та П. Михайлової [2] аналітичний етап розглядається як ключовий у структурі навчального проєктування, що забезпечує перехід від інтуїтивного формоутворення до системного усвідомлення вихідних умов, функціональності й контексту середовища. Автори підкреслюють значення комплексного аналізу – містобудівного, функціонально-планувального, соціального та нормативного – як інструменту формування професійного мислення майбутнього архітектора. В умовах сучасних безпекових викликів цей підхід потребує розширення за рахунок включення ризико-орієнтованого аналізу, що передбачає врахування сценаріїв надзвичайних ситуацій, просторових вимог до укриттів та їх взаємодії з повсякденним житловим середовищем. Розвиток цих положень у контексті воєнного часу представлено в сучасних дослідженнях, присвячених трансформації архітектурної освіти. Зокрема, у працях Г. Олійник, М. Гершензона та В. Залуцького [3] соціально спрямоване навчальне проєктування розглядається як чинник формування професійної відповідальності, емпатійного мислення та ціннісного ставлення до архітектури як суспільно значущої діяльності. На матеріалі студентських проєктів закладів дошкільної освіти з інтегрованими укриттями показано, що воєнний контекст змінює саму логіку проєктного мислення, актуалізуючи питання безпеки, психологічного комфорту, інклюзивності та простору подвійного призначення. У цьому ж напрямі у дослідженнях авторів розкривається концепція трансверсальності як педагогічної стратегії, що поєднує фахові, гуманітарні,