Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

143 Таблиця 1. Типологія ерго-дизайнерських підходів у інклюзивній освіті Тип підходу Основний об’єкт уваги Роль вчителя за цим типом Тип підходу Функціонально- ергономічний фізичні параметри (меблі, освітлення, антропометрія). технолог: налаштовує робочі місця згідно з фізіологією дитини [2]. функціонально- ергономічний Дизайнерсько- естетичний візуальне середовище, відсутність стигматизуючих елементів. стиліст-дизайнер: впроваджує принципи «super normal design» [1]. дизайнерсько- естетичний Когнітивно- проактивний усунення бар'єрів на етапі планування сценарію уроку. архітектор процесів: прогнозує труднощі та адаптує простір заздалегідь. когнітивно- проактивний Соціально- партисипативний взаємодія учнів у межах спільного простору. модератор: створює зони для комунікації та групової роботи. соціально- партисипативний Психолого- адаптивний емоційне ставлення та самоефективність педагога. адаптивний лідер: формує інклюзивну культуру через простір [3]. психолого- адаптивний Представлена типологія підкреслює, що реалізація інклюзивного дизайну вимагає від учителя початкових класів системного бачення освітнього простору. Ключовим принципом підготовки є розвиток проактивності, що дозволяє педагогу діяти як архітектор, запобігаючи виникненню ергономічних ризиків ще на етапі моделювання уроку [2]. Тому ефективність такої підготовки безпосередньо залежить від рівня професійної самоефективності, яка дозволяє вчителю впевнено впроваджувати нестандартні дизайнерські рішення [3]. Важливе місце посідає принцип естетичної інклюзії, згідно з яким адаптивне обладнання має відповідати критеріям «супернормального дизайну» для уникнення соціальної стигматизації учнів [1]. Підготовка вчителів має включати опанування методів ергономічного аналізу, що дозволяють оцінювати вплив фізичних чинників на когнітивне