Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

158 Художні твори в будь-яку епоху є незамінною духовною складовою в людському житті. В них закладена величезна енергія, стимулююча у читача художню уяву. Хороші художні твори завжди задовольняють естетичні потреби людини. Художній текст - унікальне за складністю та багатогранністю явище, у кожному визначенні якого висвічуються різні підходи та грані. Зокрема, художній текст сприймається як «всесвіт духу» [5, с.19 - 21, 107 - 121], «організована єдність складових його елементів; повідомлення, надіслане автором (адресантом) читачеві (адресату)». При цьому адресат завжди знаходиться у відношенні до співтворчості до одержуваного повідомлення: він повинен його розшифрувати, тобто вибрати відповідний смисловий код або навіть виробити новий. Творчий акт, таким чином, відбувається на обох кінцях інформаційного ланцюга (активність відправника та активність одержувача)» [6, с. 160]. У культурологічному плані художній текст являє собою опредмечений результат універсального освоєння людиною світу, модель, у якій людина відтворює себе у цілісності свого природно-соціально-культурного буття, і цим розширює свій життєвий простір, доповнюючи свій реальний життєвий досвід ілюзорним досвідом життя художньої реальності. Художні тексти як найважливіша складова гуманітарної культури (її міфопоетичний пласт) виконують низку найважливіших становлення культурної системи та формування особистості функцій. Зокрема, дослідники відзначають культурно-ідентифікаційні, ціннісно-орієнтаційні, нормоорієнтуючі, соціально-консолідуючі та індивідуалізуючі ресурси тексту. Будучи продуктом самосвідомості, тексти забезпечують рефлексію буття лише на рівні її образів, смислів, цінностей, і цілей, вони потенційно містять у собі сукупність сутнісних призначень, фундаментальних основ і смислів людського життя. Тексти виступають ідеальною формою з погляду закріплення, зберігання, накопичення, трансляції та трансформації соціального та духовного досвіду, унікальним способом забезпечення історичної спадкоємності як на