Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

75 пережили травматичний досвід. Гуманітарні інституції створюють умови, за яких людина не залишається сам-на-сам із кризовим досвідом, а включається у простір солідарності та взаємної підтримки. Це дозволяє трансформувати індивідуальне страждання у спільний досвід відновлення, що є ключовим для збереження життєвості. У системі вітальної безпеки Sittlichkeit виконує інтегративну функцію, поєднуючи внутрішні ресурси моральної автономії з зовнішніми інституційними механізмами підтримки. Вітальна безпека у такому підході постає не як сукупність технічних або силових заходів, а як гуманітарно- антропоцентрична система, спрямована на збереження життя, гідності та здатності до відповідального самовизначення. Інституційна етичність забезпечує сталість цієї системи, перетворюючи індивідуальні зусилля збереження життєвості на елемент колективної життєстійкості. Антивітальні ефекти війни — аномія, дегуманізація, суб’єктна дезактивація — значною мірою є наслідком ослаблення або руйнації Sittlichkeit . Відновлення інституційної етичності дозволяє перервати цей деструктивний ланцюг, оскільки повертає людині відчуття включеності у соціальний порядок, де життя має цінність, а відповідальність — сенс. Саме через освіту, право та гуманітарні служби Sittlichkeit стає практичним механізмом підтримки вітальності, що забезпечує здатність суспільства зберігати людяність навіть у крайніх умовах. Таким чином, Sittlichkeit у воєнний час постає як критично важливий інституційний ресурс, що дозволяє інтегрувати індивідуальну моральну автономію у спільні форми життєстійкості. Вона не лише підтримує вітальність особистості, а й формує основу для відновлення соціальної цілісності та гуманістичних орієнтирів у суспільстві, що перебуває під тиском війни. Висновки Аналіз проблематики засвідчує, що Sittlichkeit як інституційна етичність постає ключовим чинником підтримки вітальності та життєстійкості в умовах воєнного часу. Гегелівське розуміння етичного життя спільноти відкриває