Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

100 «Не заховав пшениць прибоїв» (збірка «Повесіння»), митець продовжував розвивати сковородинівські мотиви у подальших книгах — від «Тридцятого літа» до посмертних видань «Сині троянди» та «Береги землі». У листі до І. Гнатюка Володимир Підпалий зізнавався: «…зі Сковородою маю стільки ниток, що, мабуть, на тому світі зустрінемось» [10; 123]. А літературознавець В. Цимбалюк абсолютно правильно спостеріг: «У центрі філософії Григорія Сковороди стояла Людина, сенс її життя. Пізнати себе, щоб усе краще в собі віддати людям, було потребою обох митців, яких породила полтавська земля…» [11; 6]. Збірка повністю присвячена осягненню феномена філософа. Вона містить сімнадцять поезій і дві поеми – «Змагання Григорія Сковороди» та «Повернення в Кавраї», у яких, на думку Я. Розумного, поет вдається до «перелицювання» сковородинівських понять та уявлень відповідно до категорій і вимог сучасності [12; 6]. Уже у вірші «Зачин», яким відкривається цикл, чути відлуння сторіч, адже епоха, в яку жив Григорій Сковорода, багато чим уподібнювалася часові Володимира Підпалого. У творі «Ранок» засобами інакомовлення відображено події нетривалої хрущовської відлиги, «відтворено атмосферу надії і тривоги, бо «від снігу надворі гусяно – а гуси сховались у хлів…» [13; 980]. «Казка-загадка, почута Григорієм Сковородою від коваля, та її наслідок» малює образ людини-покотиполя, яка виросла сиротою без роду- племені, адже не було в неї ні матері, ні батька, ні друга, ні брата, ні дружини, ні дітей, лише дід, але й той десь безвісно загинув. Автор глибоко співчуває гіркій долі свого героя, яка вподібнюється історичному жеребу українського народу, котрий довгі століття не мав власного ймення, був «малоросом» на «окраїні» імперії. До образу перекотиполя звертається автор й у вірші «Григорій Сковорода та Давид Гурамішвілі», порушуючи тему національного безпам’ятства. Авторові боліло національне безпам’ятство, ця тема порушена в кількох його творах. Так, у поезії «Григорій Сковорода та Давид Гурамішвілі» Підпалий вустами грузинського поета, для якого рідною стала земля України, але