Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

101 незабута й своя, каже: «Покотиполя в нас нема». Як гірко українському поетові визнавати, що «У нашому роду покотиполе було одроду і понині — є!..» У поетичному доробку В. Підпалого кожна поезія трансформується у глибоку рефлексію над питаннями самоідентифікації та історичної пам’яті. На прикладі вірша «Зачин» автор стверджує: попри європейські мандри, Сковорода не став «покотиполем», адже його шлях був нерозривно пов’язаний із рідним ґрунтом («траси роду»). У творі «Казка-загадка…» особистий біль поета переплітається з роздумами філософа про загрозу історичного безпам’ятства. Козацьке минуле постає тут єдиним чинником, що пробуджує національну свідомість від летаргії безволля. Підпалий трактує долю Сковороди не як об’єкт для жалю, а як приклад стоїцизму. Слідом за мислителем поет наголошує: щоб подолати «окраденість» душі, необхідно віднайти Батьківщину у власному серці. Образ коваля у творі символізує народну мудрість і трудову етику, де доля філософа ототожнюється з долею трударя, для якого свобода й «окраєць житняка» є вищими цінностями, ніж матеріальне багатство. Ключовими для розуміння світогляду В. Підпалого є поезії «Серце» та «Душа», у яких автор художньо трансформує сковородинівську «філософію серця» у власне творче кредо. Кордоцентризм поета виявляється у вмінні співпереживати світові через «велику любов». У цих творах серце постає джерелом мудрості, а пам'ять про душу — найвищим етичним обов'язком людини. У вірші «Наука» поет, перебираючи на себе голос Сковороди, закликає до «сродного» і простого буття у злагоді з природою. Особливої ваги набуває метафора колоска: на відміну від «покотиполя», він глибоко закорінений у рідний ґрунт. Заклик «згинатися до землі — не нижче» стає символом гідності та синівської пошани до Батьківщини як до єдиної святині. Ця ідея нерозривного зв’язку з рідним краєм досягає кульмінації у «Віденському вірші», де попри європейські мандри, духовним центром Григорія Сковороди