Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

102 завжди залишаються Чорнухи — простір рідної пісні, мови та материнської любові. Центральним наскрізним образом «Сковородіани» В. Підпалого постає Мати як уособлення незрадливої любові та духовного коріння. У поезії «Калиновий реквієм» цей образ набуває глибинного трагізму через символіку вишиваного рушника: поєднання червоної та чорної заполочі стає метафорою жіночої долі, посивілої від утрат. Тут відбувається знакова трансформація: постать матері масштабується до образу України. Для Підпалого синівська вірність матері тотожна любові до Батьківщини. Через заклики Сковороди автор звертається до сучасників, сподіваючись, що слово предків проросте «добрими сходами» в їхніх серцях. Філософський спосіб життя Сковороди у трактуванні поета — це шлях утвердження національної слави та водночас болісний протест проти історичної байдужості громадян, що є вкрай актуальним для покоління шістдесятників. Дослідник О. Рарицький слушно зауважує, що поезія В. Підпалого — це «свідоме перебування в сковородинській традиції», яке слугувало поетові формою інтелектуального самозахисту проти духовного вихолощення радянської доби. Науковець акцентує, що через систему образів-символів (часу, волі, птаха) автор відтворював «задушливу атмосферу» тогочасного суспільства, що загрожувала втратою національної ідентичності [14, с. 193– 194]. Відтак, для Підпалого, як і для Сковороди, історична пам’ять та плекання рідної мови стають єдиною запорукою національного безсмертя, перетворюючи «відчуття роду» на стратегію виживання культури. Отже, дослідження художньої рецепції постаті Григорія Сковороди в українській літературі 70–80-х років ХХ століття дозволяє констатувати наступне: Посилена увага до життя та філософії мислителя у цей період стала закономірною реакцією митців на потребу в духовному самозахисті та зверненні до національних витоків. Образ Сковороди виступив потужним етико-естетичним орієнтиром у добу моральних пошуків суспільства.