Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

241 складів – одноголосся, гомофонії, контрастної поліфонії, гомофонно- поліфонічного письма. Просторовість фактури досягається завдяки використанню різноманітних фігураційно-дубліровочних малюнків, що вільно і стрімко змінюють один одного. Зазначені особливості фортепіанної фактури циклу, а також розшарування всіх її елементів і контрастність динаміки на різних рівнях викликають асоціації з симфонічною партитурою [3, с. 522]. Фортепіанна сюїта К. Шимановського «Маски» є яскравим зразком синтезу елементів імпресіонізму з виразно окресленими конструктивістськими принципами. Ефект розвитку форми п’єс сюїти, що представляють вільну композицію, створюється завдяки модифікації звукового образу і відповідного фактурного малюнку. Ці зміни реалізуються за допомогою драматургічних прийомів «відсторонення» та «жанрової модуляції». Водночас формоутворення п’єс значною мірою визначається симетрією вступних і завершальних розділів, які утворюють композиційну «арку». П’єси циклу «Маски» не мають розгорнутого програмного сюжету, а постають як гротескні характеристики трьох легендарних персонажів. Так, перша п’єса — «Шехерезада» — витримана в дусі умовного орієнталізму; заворожливий, млосний характер її основної теми контрастує з відносною танцювальністю середнього епізоду. У другій п’єсі — «Блазень Тантріс» — композитор зосереджує увагу на чіткості та ясності ритмічного малюнка, «мовності» фактури, а також на використанні політональних співзвучь, що формуються в межах складних гармонічних комплексів. Третя п’єса — «Серенада Дон Жуана» — вирізняється підвищеною експресивністю, темпераментністю та яскравими емоційними контрастами. Водночас у п’єсах даного циклу відчутно певне перевантаження фактури й звучання. Сам композитор усвідомлював цей недолік «Масок» і в останні роки життя планував здійснити їхню редакцію для фортепіано з оркестром, однак цей задум так і не був реалізований. Цикл з двадцяти мазурок ор.50 К. Шимановського, що був створений у 1924-1925 роках, є прикладом прагнення митця до демократичної