Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Global Development‖ (February 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 229 p.

165 Поглиблюючи аналіз, варто звернути увагу на те, як Сковорода інтегрував моральні цінності в концепцію щастя, яке він бачив не в зовнішніх досягненнях, а в внутрішній рівновазі. У педагогічному вимірі це означає, що виховання повинно спрямовуватися на формування здатності до самоконтролю та етичного самовдосконалення, де цінності добра, правди та краси стають орієнтирами. Філософ критикував гедонізм та утилітаризм, пропонуючи етику, засновану на біблійних принципах, але інтерпретованих через призму особистого досвіду. У творах на кшталт «Вступних дверей до християнської добронравності» він детально розкриває, як моральні настанови допомагають подолати внутрішні конфлікти, виховуючи стійкість до спокус. Це робить його педагогіку універсальною, придатною для різних віків та соціальних груп, де етичне зростання стає безперервним процесом. У контексті сучасності педагогічні ідеї Сковороди набувають нового звучання, особливо в умовах кризи цінностей, коли освіта часто зводиться до передачі знань без духовного виміру. Аналізуючи його спадщину, можна побачити, як моральні принципи інтегруються в процес виховання, пропонуючи модель, де етика стає інструментом для подолання соціальних проблем. Сковорода акцентував на вихованні внутрішньої свободи, що дозволяє людині протистояти маніпуляціям та фальшивим ідеалам, розвиваючи чесноти, такі як співчуття та справедливість. Це робить його вчення актуальним для сучасних освітніх систем, де потрібно балансувати між технологічним прогресом та моральним розвитком [4, с. 124]. Розглядаючи ширший філософський контекст, морально-етичні цінності Сковороди тісно переплітаються з його антропологією, де людина постає як мікрокосм, що відображає макрокосм. Педагогічно це означає, що виховання повинно сприяти усвідомленню єдності з світом, де етичні дії стають проявом космічної гармонії. Філософ наголошував на ролі любові як вищої моральної цінності, що об'єднує людей і веде до колективного блага. У його поглядах освіта стає шляхом до етичної трансформації суспільства, де індивідуальне самовдосконалення сприяє загальному добробуту.