Proceedings of the International scientific and practical conference ―Multidisciplinary approaches in science, technology and culture‖ (September 5-7, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Oxford, United Kingdom, 2025. - 124 p.

90 В 70-80-тих роках адаптивна поведінка почала розглядатися у віковому контексті й у контексті культурного оточення індивіда. Для кожної вікової групи були окреслені сфери, в яких може проявлятися дефіцит адаптації: дошкільний вік: сенсомоторний розвиток, навички комунікації, навички самообслуговування, соціалізації; період дитинства та підлітковий вік: здатність використовувати навчальні навички у повсякденному житті, вміння розмірковувати і робити умовиводи в пізнанні оточуючої дійсності, а також соціальні навички (здатність брати участь у групових заходах, встановлювати міжособистісні взаємини) [12]; Водночас необхідно враховувати, що специфічні порушення в одних сферах адаптивних навичок часто співіснують із сильними сторонами особистості в інших. Індивід може мати і слабкі, і сильні сторони в одній групі адаптивних навичок [12]. У Міжнародній класифікації хвороб одинадцятого перегляду розкриті показники адаптивної поведінки дітей молодшого шкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня (МКХ-11): концептуальні (пізнавальні) навички (мислення, планування, організація, читання, письмо, пам‘ять, символічні/внутрішні уявлення, комунікаційні навички). соціальні навички (міжособистісні компетенції (взаємовідносини), соціальні норми, емоційне регулювання). практичні навички (догляд за собою, відпочинок, працевлаштування (в т.ч. виконання домашніх справ), догляд за здоров‘ям та безпекою, користування транспортом). Таким чином, у нашій роботі під поняттям «адаптивна поведінка» ми розуміємо рівень сформованості в дітей адаптивних навичок (концептуальних/пізнавальних, соціальних, практичних). Модель формування адаптивної поведінки дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами у комунальному закладі «Вінницький ліцей №6».