Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and cultural innovations‖ (October 7-9, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. - 138 p.

124 персонажів, соціальну поведінку… Робота з такими текстами, бесіди, рольові ігри на основі прочитаного і прослуханого не тільки спонукають до розуміння проблеми, а й урізноманітнюють форми взаємодії учасників виховного процесу [2, с. 5]. Як зазначає Т. Пустовойтенко, інклюзивна література покликана розповідати історії різних персонажів, що дозволяє читачам із різних соціальних груп через ідентифікацію себе з персонажами книг зрозуміти цінність кожної людини, навчитися взаємодіяти з тими, хто відрізняється від нас [10, с. 120]. Р. Жаркова одним із напрямів інклюзивної літератури називає формування позитивного сприйняття людей з інвалідністю, фокусуючи увагу на їхніх загальнолюдських якостях і можливостях, показуючи також, що спілкування з ними може бути цікавим та комфортним [4, с. 3]. В. Мижа зазначає, що завданням інклюзивної освіти є створення умов для розвитку аномальних дітей серед здорового середовища ровесників і формування толерантного ставлення батьків, вихователів та колективу до дітей з обмеженими можливостями [7]. Т. Ремех основними проявами упереджень щодо учнів з інвалідністю в їхньому оточенні називає прагнення спільноти соціально віддалитися. Ці упередження конкретно пов’язані зі специфікою окремих людей або їхніх груп. Адже коли оцінюють дітей з інвалідністю, то, інстинктивно чи емоційно, ставлення до них може бути недооцінювальним, особливим і, на жаль, дискримінаційним. А наслідками таких взаємовідносин між дітьми у класі чи школі може бути навіть ізоляція від соціуму [11, с. 149]. Тому виховання толерантності починається з формування ще в молодших дошкільників стійкого прояву дружелюбності до одногрупників та однолітків у найближчому оточенні, ввічливості у відносинах з людьми, стриманості в прояві негативних почуттів, нетерпимого ставлення до насильства, зла, брехливості…, вказують Ю. Найда та Н. Софій [8, с. 65]. Особлива роль у цьому процесі належить, безумовно, вчителю. Однак Т. Котик вважає, що професійна діяльність учителя не може бути ефективною без