Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and cultural innovations‖ (October 7-9, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. - 138 p.

125 розвиненого власного емоційного інтелекту, як здатності до розуміння емоційних станів – власного та інших людей − та керування ними [6, с. 94]. Основні теми, які розглядаються в інклюзивній літературі – це двобій героя з хворобою, своїми фобіями, страхами та самотністю, соціалізація у соціумі, толерантність та відраза суспільства до сприйняття «іншого» (А. Бачинський «140 децибелів тиші»; Л. Ніцой «Дві бабуськи в незвичайній школі, або Скарб у візку»; О. Сайко «До сивих гір»; О. Сайко «Новенька»; О. Сайко «У дворі»; О. Радушинська «Метелики в крижаних панцирах»; А. Маслюх «Трамвай № N»; О. Лущевська «Опікуни для жирафа»; І. Мориквас «Магда і вітер»). О. Воєдило формування толерантності дітей пропонує формувати за допомогою двох складових. Перший полягає в припиненні негативних реакцій одних дітей відносно інших. А другий передбачає створення умов, необхідних для досягнення всіма дітьми високого соціального статусу й усвідомлення соціальної значимості кожного з них. Це означає визнання рівної цінності для суспільства всіх в умовах інклюзивної освіти; підвищення ступеня їх участі в культурному житті закладу освіти; модифікація методики роботи таким чином, щоб можна було повністю задовольнити різноманітні потреби всіх учасників навчально-виховного процесу; усунення бар’єрів на шляху одержання ними знань і повноцінної участі в навчальному процесі [1, с. 134]. Також О. Воєдило вважає, що толерантність у дітей неможливо сформувати без належної підтримки батьків [1, с. 134]. Сучасна інклюзивна освіта надає можливість дітям з обмеженими можливостями повноцінно здобувати освіту, активно взаємодіяти з оточенням однолітків, сприяти взаєморозумінню та розвитку емпатії загалом у суспільстві. Але не зважаючи на це в суспільстві й досі залишається стійким процес негативного ставлення, упередженості та відокремленості до дітей, які чимось відрізняються від загальноприйнятих у соціумі стандартів. Варто враховувати також і той факт, що у більшості дітей з особливими освітніми проблемами