Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and cultural innovations‖ (October 7-9, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. - 138 p.

126 часто відсутні базові міжособистісні й соціальні навички та здатність до прояву складних психосоціальних вмінь. Важливим чинником контактів будь-якої дитини з соціумом є, безумовно, ставлення оточення до неї. Але не тільки в шкільному середовищі, але й у суспільстві під дією негативного уявлення про дітей з інвалідністю однолітки вбачають у них «нерухомі» об’єкти, нездатні до корисної праці та взаємодії. Шкільне середовище стереотипно сприймає будь-яку зовнішню ваду як інвалідність, що не дозволяє учню повноцінно отримувати освіту й надалі працювати. Тому дитина із фізичними вадами ще й досі виділяється серед однолітків, привертає увагу під час навчання, має серйозні проблеми в пересуванні, харчуванні та спілкуванні. Т. Ремех та С. Мельничук, цитуючи О. Рассказову, зазначають, що стереотипне уявлення як учнів, так і вчителів, наявне в навчальній літературі, спостерігається в суспільстві щодо дітей з інвалідністю. Найчастіше вони ставляться до них із позиції жалю або зверхності: «відображаючи нерівність, недоліки у представленні інформації про різні аспекти здоров’я, соціального статусу тощо, які впливають на формування ставлення учнів до їхніх однолітків з інвалідністю, прихований навчальний план закарбовує в думках дітей на підсвідомому рівні упередженість щодо інвалідності, наратив про те, що вони «неправильні» та «нещасні» [11, с. 154]. Унаслідок цього й відбувається самоізоляція, ігнорування та відторгнення таких дітей, а відповідно і ставлення до них як до «зайвого елементу». Шляхи подолання цієї перепони вбачаємо у деяких ратифікованих і вже прийнятих Україною документів, які мають за допомогою навчального матеріалу донести до учнів принципи рівності й недискримінації у школі та позбутися підсвідомих стереотипів щодо інвалідності серед дітей у школі. І в першу чергу саме поділ учнів на «нормальних» та дітей з інвалідністю стереотипно закарбовуватиметься у свідомості дітей про доступні й «особливі» види діяльності.