Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and cultural innovations‖ (October 7-9, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. - 138 p.

127 О. Рассказова вважає, що для підвищення рівня інклюзії та толерантності необхідні ефективні зміни в системі освіти. І в першу чергу – це створення та використання навчальних матеріалів із урахуванням різних технологій навчання й потреб учнівства. Саме тому дослідниця Т. Камишова вважає, що сучасна молодь повинна виховуватись на численних прикладах інклюзивної літератури. Адже саме вона дає можливість усвідомлювати важливість певних речей та ситуацій, у яких вони перебувають. А після прочитання тексту варто зробити правильні висновки, і тут доречними будуть питання розвитку підлітків та проблеми їх виховання [5, с. 82]. Опрацювання таких творів на уроках літератури та під час позакласного читання спонукає дітей до більш гуманного, толерантного ставлення до однолітків з особливим освітніми потребами, а в інклюзивних класах – допомагає дитині з інвалідністю швидше соціалізуватися та відчувати себе такою, як всі, − переконана і У. Петришина [9, с. 92]. Т. Соловйова називає обґрунтованою необхідність підготовки школярів до взаємодії з однолітками з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи, яка має складатися з трьох основних компонентів: готовності педагога (до надання допомоги, милосердя, емпатія, толерантність та педагогічний оптимізм); його професійної підготовки (оволодіння спеціальними методами роботи, розуміння концепції інклюзії); готовності школярів (взаємодія ціннісного, теоретичного та практичного компонентів) та школярів з особливими потребами (залежить від батьків та інших учасників навчального процесу) [12, с. 174]. І саме на стикові цих компонентів мають сформуватись не тільки знання та навички, а й бажання взаємодіяти та позитивна соціальна установка щодо людей з інвалідністю. Формування відповідних компетентностей учнівської молоді нерозривно пов’язане з підготовкою самих вчителів. Для цього потрібно на думку С. Ушневич сформувати відповідно і в них інклюзивні компетентності також засобами сучасної української інклюзивної літератури [13, с. 250].