Proceedings of the International scientific and practical conference “Multidisciplinary approaches in science, technology and culture” (October 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Berlin, Germany, 2025. - 121 p.

63 У дошкільному віці розширюється та збагачується емоційний досвід дитини, формується її емоційне ставлення до себе, інших людей та світу загалом. Дошкільне дитинство є сенситивним періодом для формування емоційних навичок особистості, і вагома роль у цьому процесі належить вихованню та механізму наслідування. Копіюючи поведінку значущих дорослих, діти створюють власну позитивну модель спілкування і стосунків з ровесниками. Саме в дошкільний період життя закладається основа емоційного інтелекту дитини. Від рівня сформованості емоційного інтелекту залежить інтенсивність і частота переживання особистістю стресових станів, її реакція на різноманітні життєві ситуації, стан психічного здоров’я загалом. Розвинений емоційний інтелект відзначається емоційним балансом і домінуванням позитивних емоцій. Розкриваючи структуру емоційного інтелекту, Д. Гоулман виокремив 4 його компоненти: Самоусвідомлення – здатність людини розпізнавати і правильно розуміти власні емоції, оцінювати свої слабкі та сильні сторони, визначати цілі та життєві цінності. Цю здатність вважають провідною в структурі емоційного інтелекту, оскільки спроможність керувати власними емоціями починається з розуміння причин їх виникнення. Саморегуляція – здатність керувати своїми емоціями та їх проявами. Вона ґрунтується на усвідомленні власних емоцій і проявляється в цілеспрямованих зусиллях, спрямованих на те, щоб заспокоїти себе, позбутися тривожного стану, подолати сум через дратування, стримати руйнівні прояви емоцій. Це вміння використовувати емоційну інформацію для керування власними емоціями, а від так і поведінкою. Емпатія – здатність розпізнавати, відчувати та розуміти емоційний стан і почуття іншої людини, співпереживати їй враховувати почуття інших від час прийняття рішень.