Proceedings of the International scientific and practical conference “Multidisciplinary approaches in science, technology and culture” (October 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Berlin, Germany, 2025. - 121 p.

86 Але навіть після цих слів Сірко все одно боявся. І коли наступного разу в небі знову загуркотіло, зайченя знову заховалося. Воно тремтіло під кущем і думало, що ніколи більше не зможе вільно бігати по лісу. Одного вечора до нього підійшла мама-зайчиха. Вона лагідно обійняла Сірка і сказала: – Мій любий, я знаю, що ти боїшся гучних звуків. Але давай спробуємо разом знайти спосіб заспокоїтися. – Як же мені не боятися? – тихо запитало зайченя. – Закрий очі, – сказала мама. – Уяви, що ти сидиш у своєму теплому ліжечку, а поруч я. Ми разом слухаємо дощ, що лагідно стукає по даху. Він зовсім не страшний, правда? Сірко зробив глибокий вдих і видих. Він уявив, як краплі дощу весело стрибають по листочках, як вітерець співає свою мелодію, а мама ніжно тримає його за лапку. – А ще, – додала мама, – коли ти чуєш гучний грім або сирену, можна зробити декілька повільних вдихів і видихів. Це допоможе тобі заспокоїтись. Наступного разу, коли в небі знову загуркотіло, Сірко згадав мамині слова. Він закрив очі, зробив глибокий вдих і повільний видих. Замість того щоб тремтіти, він уявив, як дощ поливає землю, даючи їй силу рости. – Я хоробрий, – прошепотіло зайченя. – І я можу впоратися зі своїм страхом. З того часу Сірко більше не тікав від грому. Він навчився довіряти собі, своєму диханню та спокою всередині себе. І навіть коли сирена інколи лунала вдалині, зайченя знало, що його серце спокійне і сильне. Кінець. Обговорення казки з дитиною Після прочитання казки можна запропонувати дитині обговорити такі питання: • Що відчувало зайченя, коли почуло грім? • Як мама допомогла зайченяті впоратися зі страхом?