Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

202 Римований вірш, безсумнівно, генерує обмеження для перекладача. Так, нівельовано риторичне звертання («Ciszo leśna»), 2-й рядок видається «легшим» завдяки зниженню ступеню драматизму («ciężki ból», себто «тяжкий біль», опущено), «świat szeroki» (досл.: «світ широкий»; у версії Н. Горішної спостерігаємо відмову від епітета). «Z ziemskich oderwana pól…» – дієприкметниковий зворот трансформований у дієприслівниковий. Загалом же зміст збережено. Додамо, що в польському оригіналі вимовною є інверсія, яка варта окремого студіювання, зокрема щодо її репрезентації в перекладних версіях. Візьмімо для аналізу й римований силабо-тонічний вірш «Kościołek w Motowidłowce» («Церква в Мотовилівці»). Н. Горішна зберігає ритміку як важливу ознаку поетики оригінального твору, але впадають в око й суттєві зміни. Зокрема, «kościołek biały» (досл.: костел білий, храм білий) в українськомовному варіанті стає блакитним. Замість «cerkwi pękatych» (досл.: церков пухких або опуклих) – «Вони розкішні». Два останні рядки першої строфи «Go, mimo dachów swych złotem bogatych, / Nie oświecają blaski niebieskiemi?» [1, с. 50] Н. Горішна артикулює українською так: «Золотоверхі хай сяють храми, / А ти у змові із небесами» [1, с. 51]. Хоча зміст оригіналу дещо інший: «І ось попри твої, оздоблені (досл.: багаті) золотом, дахи, / Не осяює тебе світло небесне?». Отже, перекладачкою нівелюється авторське риторичне питання, яке провокує на множинність інтерпретацій. Натомість у перекладній версії читач отримує думку як факт: «А ти у змові із небесами». Вимовним у тексті оригіналу є слово «Go», яке в низці рядків виконує роль анафори і слугує своєрідним маркером старопольської мови (на жаль, у книзі цю лексему – думається, випадково, з технічних причин – змінили на «Co» (українською «що»), що руйнує авторський задум: «go» як частка виконує експресивну роль, увиразнює поетичний рядок і умовно перекладається як «ось …» або хоча би інспірує павзу). В. Пахаренко спільно з Н. Радько теж чергують римовану силабо-тоніку й верлібр. На диво, їм загалом вдається у такому римованому тексті, як «Kain» («Каїн») зберегти первинний, але дуже непростий зміст: