Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

205 вдачі московита: знову ж таки зв’язок зі сьогоденням, реакція на «велику» війну, яку веде росія проти України). Упущено позиціонування солдата переможцем, зате акцентовано зброю (автомат), одинокість («Нема ні родин, ні хрестин» – вільна інтерпретація), біль, чарку горілки, яка в оригіналі наділена епітетом «siwej» (тобто «сивої»; розширимо ряд потенційних варіантів: «мутної», «млистої», «тьмяної»). У контексті нашої теми вагомими є українсько-польські альманахи, зініційовані поетом, перекладачем, громадським діячем із Бидгоща Стефаном Пастушевським та видані в Польщі. Зокрема «Muzy nad Brdą i Dniepriem / Музи над Брдою і Дніпром» [3], «W Polsko-Ukraińskim poetyckim kręgu. Bydgoszcz – Czerkasy / У польсько-українському поетичному колі. Бидгощ – Черкаси» [4] увиразнюють, ба навіть символізують побратимство міст Бидгощ і Черкаси, адже містять твори польських поетів в оригіналі та перекладі українською і так само поетів Черкащини в оригіналі та перекладі польською. Ідеться не лише про цікавий обопільний досвід, а й формування спільного культурного простору, адже тут задіяні лише сучасні митці Бидгоща та Черкащини. «Współczesna poezja polska jest bardziej pastelowa niż ukraińska. Bo tam i słońce jest bardziej jasne i kwiatów więcej, no i przestrzeń ogromna, w przełożeniu na język metafory – jaskrawa » [4, с. 8], – констатує С. Пастушевський. Прозираємо тут потенціал української мови як літературної, живої, напрочуд поетичної, щедрої на розмаїття лексем, що відтворюють різнобарв’я до півтонів. Перевагою видання «W Polsko-Ukraińskim poetyckim kręgu…» є наявність двох інтерпретацій одного тексту. Дозволимо згадати тут авторські вірші (Г. Синьоок) «В тата вже двадцять років поле нове…», «Кожна доба плекає своїх дон кіхотів…», які представлені в оригіналі та двох перекладах Люцини Семінської та Малґожати Ґраєвської. Не можемо замовчати книги одеських і кримських сонетів Адама Міцкевича, українськомовні переклади яких (45) здійснила Н. Горішна [5]. Білінгвальне видання побачило світ у Польщі за сприяння С. Пастушевського.