Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

76 одного боку, домінують традиційні ризики - регуляторні, фінансові та етичні, що становлять понад 70% обговорень; з іншого - швидко зростають нові виклики, пов’язані з різноманіттям, рівністю, інклюзією, що формує нову реальність, у якій справжня стійкість вимагає не лише контролю за усталеними ризиками, а й здатності передбачати та нейтралізувати нові загрози. Невеликий інцидент, спричинений або компанією, використання невдалого контенту, його вірусність, залучення проблемних інфлюєнсерів, один коментар у соцмережах - все це може перетворити репутаційну кризу у фінансову катастрофу. Більшість компаній, які стикаються з репутаційними кризами не готові до змін у навколишньому середовищі - лише 49% американських компаній мають офіційний план кризової комунікації [1]. В нашому гіперполяризованому цифровому світі це ставить більшість компаній, особливо ті, що працюють у великих масштабах, у небезпечну зону ризику. Аналіз сучасних наукових досліджень дає підстави виокремити основні характеристики репутаційних криз, які розглядають як ситуацію, коли компанія, бренд або особа зазнає значної негативної уваги через певну подію чи дію, що призводить до втрати довіри та зниження іміджу. Для ефективного управління репутаційною кризою необхідно поєднати швидкість, стратегії та глибоке розуміння причин та наслідків репутаційних ризиків. Кризові процеси можуть бути спричинені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, різнитися за інтенсивністю, тривалістю та наслідками. Такі кризи вимагають оперативного реагування, зокрема застосування PR-кампаній та стратегій відновлення довіри. Завдання фахівців з управління репутаційними ризиками полягає у прогнозуванні, розпізнаванні ранніх попереджувальних знаків так і у адекватному врегулюванні криз після їх виникнення. Стійкість організації до кризи, утому числі репутаційної, визначається її здатністю адаптуватися, відновлюватися та запобігати руйнуванню системи Інформаційне перевантаження, фрагментація ЗМІ ускладнюють раннє виявлення, оскільки вони збільшують шум, створюють сліпі зони та змушують PR-команди робити більше з меншими ресурсами [2]. Звіт Інституту Рейтерса