Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

31 цивільного права, у речовому, зобов‟язальному, договірному, деліктному праві тощо. Таким чином, використання в процесі рекодифікації ЦК України правового досвіду іноземних правопорядків не викликає заперечень. З огляду на це доцільним є проведення порівняльного дослідження правового регулювання цивільних відносин, що виникають на підставі договору позики, як одного із найбільш розповсюджених договорів у цивільному обороті Німеччини та України. Незважаючи на те, що цивільне законодавство України та Німеччини слід віднести до романо-германської правової системи, яка базується на традиціях римського приватного права, у правовому регулюванні договору позики в Україні та Німеччині існують суттєві відмінності. В Німеччині після набуття чинності Німецького цивільного уложення (далі – НЦУ) пануючим було уявлення про реальність договору позики. Якщо ж сторони досягали угоди про передачу предмета позики, то така угода кваліфікувалася як попередній договір, спрямований на укладення договору позики. Однак, вже в ранній період після прийняття НЦУ кваліфікація договору позики як реального договору, а заздалегідь угоди як попереднього договору стала предметом критики [1]. В подальшому у процесі реформи зобов‟язального права 1 січня 2002 року парламент включив Закон про споживчий кредит у НЦУ, і з того часу послідовно уникав терміну «кредитний договір», що не заважало юристам як і раніше, часто використовують термін «кредитний договір». Так до 2002 року Німецьке цивільне уложення (далі – НЦУ) містило лише статті 407–410 НЦУ (стара редакція) про кредитне право. Однак 1 січня 2002 року парламент включив Закон про споживчий кредит у НЦУ, і з того часу послідовно уникав терміну «кредитний договір», що не заважало юристам як і раніше, часто використовують термін «кредитний договір». Відповідно з цим в цивільному праві Німеччини термін «кредитний договір» більше не має юридичного значення. В даний час він використовується лише як загальне позначення для договорів, в яких