Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

32 «кредитор», який виступає в ролі кредитора, надає «позичальнику», який виступає в ролі боржника, фінансову вигоду на обмежений термін, яку позичальник згодом повертає відповідно до узгоджених умов. На цей час основним поняттям у цій сфері є «договір кредиту». Зазначені кредити поділяються на: підприємницькі кредити - це кредитні договори, у яких як кредитор, і позичальник є підприємцями відповідно до розділу 14 НЦУ (§§ 488-490 НЦУ); приватні кредити – це кредити, де кредитор є підприємцем. Щодо цього немає значення, чи є підприємцем позичальник. До приватних кредитів застосовуються лише параграфи 488–490 НЦУ. В свою чергу, до Споживчих кредитів відносяться договори, укладені на оплатній основі між підприємцем, що у ролі кредитора, і споживачем, що у ролі позичальника (§§ 491–505d НЦУ). На відміну від цього згідно з новими правилами 2001 року, параграфи 607–609 НЦУ тепер застосовуються лише до позик у натуральній формі [2]. З огляду на це під договором позики у розумінні статті 1046 ЦК України, в німецькому цивільному праві слід розуміти договори передбачені параграфами 488, 607 НЦУ. Так норми про договір позики грошей встановлюють, що «позикодавець зобов'язується передати позичальникові певну грошову суму, а позичальник зобов'язується сплатити процент за користування сумою позики і виплачувати вкладникові таку суму позики до настання визначеного строку» (§ 488 НЦУ) [3]. В свою чергу, згідно договору речової позики кредитор зобов'язаний надати позичальнику узгоджений замінний актив (під яким відповідно до §§ 90, 91 НЦУ слід розуміти фізичні об‟єкти - рухомі речі, які в торгівлі звичайно визначаються, за кількістю, розміром або вагою), а позичальник зобов'язаний сплатити премію за позикою та після закінчення терміну повернути активи того ж типу, якості та кількості. Положення цього розділу не поширюються на надання грошей» (§ 607 НЦУ) [3]. Отже цивільне законодавство Німеччини передбачає консенсуальну та двосторонню конструкцію договору позики. Вказане свідчить про певний