Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

33 відхід німецького цивільного законодавства від традицій римського приватного права, що зумовлено потребою забезпечення стабільності позикових правовідносин у розвинутому цивільному обороті. Що ж до цивільного законодавства України, то згідно закону за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України) [4]. Відповідно з цим договір позики є прикладом реального (ч. 2 ст. 640 ЦК України) та одностороннього договору (ч. 2 ст. 626 ЦК України), що є наслідком рецепції до українського законодавства реальної конструкції класичного римського контракту «mutuum» [5, c. 200]. Вказаний підхід щодо реальності та односторонності вказаного цивільного договору є усталеним як для науки цивільного права [6, с. 282], так і для судової практики [7], що обгрунтовується як правило таким. По-перше, викладена в абзаці другому частини першої статті 1046 ЦК України норма сформульована імперативно, отже, відступ від вказаного положення й укладення консенсуального договору позики буде порушенням меж принципу свободи договору, зазначених в абзаці другому частині третій статті 6 ЦК України. По-друге, вказівка на реальність договору позики міститься в абзаці першому частини першої статті 1046 ЦК України (у даній нормі дефініції розкривається суть аналізованого договору)… По-третє, якщо виявиться «безгрошовість» договору позики, тобто якщо з‟ясується, що позичальник прийняв на себе обов‟язок повернути позику, не отримавши нічого від позикодавця (іншими словами, якщо буде укладений консенсуальний договір позики), то відповідно до статті 1051 ЦК України позичальнику надається право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. І якщо наявність обставин, вказаних у